Унікальною книгою нещодавно поповнися фонд бібліотеки: Гнат Михайличенко. Твори. Репринт 1929 р. ∕ Г. Михайличенко. – Х.: Видавництво Іванченка І.С., 2018. – 203 с.
Унікальність цієї книги насамперед в тому, що вона містить твори автора, якого тривалий час замовчували або згадували з неправдивими, різко негативними оцінками. Повне зібрання творів Г.Михайличенка було здійснене у 1929 році і зараз є рідкісним виданням. Гнат Михайличенко – уродженець Слобожанщини, із Миропілля, колись козацького села (38 км від Сум), син заможного селянина Василя Гнатовича Михайличенка. Короткий час у 1919 році був наркомом освіти у неоднопартійному більшовицькому уряді України (представляв у ньому партію боротьбистів).
Заголовок передмови до видання творів Г.Михайличенка багатозначний: «Гнат Михайличенко (1892-1919): таємниці яскравого й трагічного таланту».
Передмову до книги написала Інна Приходько, кандидат філологічних наук, професор кафедри гуманітарної освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти. У доробку цього автора чимало літературознавчих досліджень про творчість українських письменників та поетів («Творчі портрети українських письменників ХХ століття», «Українська ідея у творчості І.Нечуй-Левицького», «С.Руданський – поет національного болю» та ін.).
І. Приходько пише про Гната Михайличенка як про трагічну і загадкову постать в українській літературі:
«Трагічна, бо загинув не повних двадцяти семи років, знищений денікінцями у Києві 1919 року. Трагічна, бо був викреслений з історії літератури та з памяті декількох поколінь і став просто невідомим, для неширокого ж кола фахівців-філологів – обвішаним стереотипними ярличками: «символіст-занепадник», «хворобливий песиміст» і ін.
… Із юних літ була в нього така висока національна свідомість, що дай Боже багатьом нашим сучасникам! І звідки у нього така багата українська мова? Отже, це «загадка»: у зросійщеному середовищі – таке живе, таке яскраве українство!»
Твори Гната Михайличенка зачаровують своєю милозвучністю, заворожують глибинністю. І. Приходько так їх коротко характеризує:
«Проза Михайличенка різноманітна за проблематикою й формами. Є у нього мініатюри і є новелістичний, дуже короткий «Блакитний роман», є психологічна новела («Погроза невідомого»), пригодницька повість із життя підпільника («Історія одного замаху»).
Цікава його мала проза, де знаходимо і фабульно розвинені оповідання й новели, і безфабульні шкіци, ескізи, медитації, й імпресіоністичні мазки – «акварельні плями».
Подаємо невеличкі уривки творів неправдиво забутого українського письменника Гната Михайличенка.
«На весні» (шкіц)
«Сьогодні я відчув, що на дворі справді березіль і що березіль – весна.
… Природа впливає на людей. У природі сьогодні почалось відродження, чи починається воно взагалі на Україні?
Сьогодні перший весняний сонячний день. Я відчув його. Радий йому й забуваю все. Сьогодні я повірив у новий стиль лічби часу…»
Сніг
- Злотні віти у бавовні снігу. Мій любимий гай
на холоді заснув, завмер.
- Про що він снить?
- Чи згадує про мене?
- Сніг застиг в моїх очах. Мій погляд білий-білий. І
Безгрішний.
Моя душа, мов зимове небо
чисте – прозора і надземна.
Повна спокоєм.