У містечку Винники під Львовом, на головній вулиці міста, стоїть пам’ятник Іванові Огієнку - видатному українському вченому, педагогу, мовознавцю, митрополиту (від 1944 р.), перекладачу Святого Письма, міністрові освіти й віросповідань УНР, митрополитові Вінніпезькому і всієї Канади. Цей пам’ятник у Винниках було встановлено у 2010 році не випадково: у 1922-1924 роках Іван ОГІЄНКО мешкав у цьому містечку, не знайшовши помешкання у Львові. Винниківський пам'ятник І.Огієнку є другим в Україні і третім у світі. Тут же стоїть пам'ятний знак, на якому викарбовано: «Тут стояла хата, у якій у 1922—1924 рр. жив з родиною Іван Огієнко — великий син українського народу».
Митрополит Іларіон (світське ім’я – Іван Іванович Огієнко) народився 1882 року в Брусилові на Житомирщині в бідній селянській родині Івана та Єфросинії Огієнків, був шостою дитиною в сім'ї. Коли Івану виповнилося два роки, під копитами коня загинув батько. По закінченні чотирирічної школи в Брусилові Іван навчався у фельдшерській школі, згодом вступив до Київського університету св. Володимира, де відвідував філологічний семінар відомого професора Володимира Перетца. По закінченні вузу вчителював, але згодом повернувся до нього вже викладачем.
Справа життя Івана Огієнка— переклад українською мовою Біблії, над яким він працював у 1936—1955 роках і який до сьогодні є неперевершеним надбанням українців. Також Огієнко склав словники, які лінгвісти використовують донині. Керуючи міністерством освіти УНР, займався українізацією середніх шкіл та відкриттям українських гімназій. Був одним із перших науковців, які аргументували вживання прийменника "в", а не "на" Україні.
На освітянській нині Іван Огієнко працював дуже багато. Був домашнім вчителем, заснував і став першим ректором Кам'янець-Подільського державного українського університету, написав численні підручники з рідної мови для початкової і вищої школи.
Найбільшим внеском Івана Огієнка до педагогічної думки України є розробка концепції національного виховання. Основною метою навчання вважав виховання дітей свідомими українцями. Великого значення надавав рідній мові, а також національним звичаям, обрядам, історії та фольклору. На думку Івана Огієнка, Бог, родина, рідна мова, культура і батьківщина є тими духовними цінностями, на яких має ґрунтуватися виховний процес. Саме Огієнко ввів поняття «рідномовне виховання» і залишив нам у спадок чимало крилатих висловів про рідну мову, як от «Пам'ятайте, що діти вважатимуть за рідну тільки ту мову, що панує в вашій родині». «Мова – то серце народу: гине мова – гине народ».
Цікаво, що гарний підручник з рідної мови Огієнко вважав національним надбанням. Укладаючи підручники, використовував вірші Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки та інших класиків, дуже любив добрі ілюстрації. Педагогічні ідеї Огієнка використовувала відомий український педагог Софія Русова.
Щодо Львівського періоду життя. У Винниках Огієнко жив разом з дружиною Домінікою і трьома дітьми – Анатолієм, Юрієм і Лесею. Мав скромну посаду викладача (за контрактом) української мови і літератури учительської греко-католицької семінарії сестер чину о.о. Василіян.
Про Львівський період Іван Огієнко згадував так: «Часто бувало, що місцева залізничка Винники-Львів через сніговії не ходила, – тоді я, разом з місцевими семінаристами, дівчатами й хлопцями пішки йшли до Львова, поборюючи снігові кучугури... Тоді були молоді сили і працювати науково, і поборювати трудні перепони до цієї праці... У Винниках тоді жив і проф. Іван Калинович, що викладав у тій же Семінарії німецьку мову. Місцева поліція не раз докучала мені...».
Наприкінці 30-х років, після смерті у 1937 році його дружини, Іван Огієнко вирішив постригтися у чернецтво та взяв собі ім’я Іларіон. У 1944 емігрував до Швейцарії, а у 1947 році назавжди залишив Європу – переїхав у Вінніпег.
Живучи в Канаді, засуджував політичне керівництво Союзу РСР за сповідування руйнівної ідеології, якій протистояти, на його думку, могла лише «єдина Христова наука». В останній період життя, незважаючи на недуги, багато працював, в тім числі й над педагогічними статтями. Загальний реєстр публікацій ученого, як засвідчено у вступній статті до збірника матеріалів Всеукраїнської огієнкознавчої конференції (1997 pік, Київ), налічує 1848 назв.
Помер митрополит у м. Вінніпег; похований у Меморіальному парку «Ґлен Іден».
На наших книжкових полицях знайдете видання, які розповідають про Івана Огієнка власне як про видатного українського педагога.
Це, зокрема, унікальне видання праці професора І. Огієнка «НАУКА ПРО РІДНОМОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ. Рідномовний Катехизис для вчителів, робітників пера, духовенства, адвокатів, учнів і широкого громадянства». Видано 1936 року у Друкарні оо. Василіан у Жовкві.
Ще одна рідкісна книга – книга І. Огієнка «УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА. Коротка історія культурного життя українського народа». Видавництво Книгарні Є Череповського. Київ. 1918 рік.
Є на наших полицях Хрестоматія «МАЛОВІДОМІ ПЕРШОДЖЕРЕЛА УКРАЇНСЬКОЇ ПЕДАГОГІКИ» ( друга половина ХІХ – ХХ ст..). Київ. Видавництво «Науковий світ». 2003. У виданні 420 сторінок.
Є книга з серії «ВИДАТНІ УКРАЇНСЬКІ ПЕДАГОГИ», присвячена Іванові ОГІЄНКУ. Львів. «Сполом». 2012.
Також «Історія українського друкарства», «Граматично-стилістичний словник Шевченкової мови», дуже красиве багато ілюстроване видання «Українська Культура» (Київ. Фірма «Довіра». 1992.)
Приходьте знайомитися, потримати давні книги в руках, вдихнути дух того складного часу і величної постаті Івана Огієнка.
Прес-служба КЗ ЛОР ЛОНПБ
