На книжкових полицях нашої бібліотеки зберігаються твори видатної української педагогині Софії Русової. Дочка шведа і француженки, Софія Русова стала для нас тією великою просвітителькою, яка показала українцям майстер-клас, як потрібно любити своє, рідне.
Заснувала українську дошкільну педагогіку, перша написала праці про дітей з особливими потребами. Основою навчання та виховання вважала рідну мову, національні свята та обряди, християнські цінності українського народу. Стала першою жінкою міністром освіти України в Центральній Раді. Не піддалася на спроби більшовиків зробити з неї більшовицького вчителя. Тому ідеї Софії Русової – до речі ровесниці Івана Франка - були недоступні для кількох поколінь українців. Про цю видатну жінку у літературі багато років згадували як про «українську буржуазну націоналістку» та емігрантку.
Народилася 1856 року в селі Олешня на Чернігівщині. Мати – Ганна Жерве, французького походження, батько – Федір Ліндфорс, швед. П'ята дитина в сім'ї, Софія була такою кволою, що ніхто, навіть мати, не сподівався, що виживе. Але Софія вижила. Зі золотою медаллю закінчила престижну Фундуклеївську гімназію, здобула добру освіту.
Рано втративши матір, а згодом і батька, Софія разом з сестрою Марією вирішує присвятити себе школі. У своїх «Споминах» писала: «Скільки разів пізніше я каялася, коли буденна педагогічна праця мене не задовільняла! …Я ненавиділа рутину, формальну дисципліну. Душа дітей, їх задоволення — от що чарувало мене».
У 1871 році в Києві 15 - річна Софія і Марія Ліндфорс відкривають приватний дитячий садок, у якому виховують 20 дітей, зокрема двоє дітей Михайла Старицького. Сестри багато працюють - малята перебувають в садку до другої години ночі. Через Старицьких знайомляться з композитором Миколою Лисенком. Саме в хорі Лисенка співає майбутній чоловік Софії - Олександр Русов, якого за гарний голос і веселу вдачу називають «Ангел Саша». «Він перший відкрив мені красу української народної пісні,— напише пізніше Софія Федорівна,— збудив у мене ту любов до нашого народу, що вже ніколи не покидала мого серця й керувала всією моєю працею довгі літа».
Найдивніше. що Русов був етнічним росіянином з Калуги. Але власне Русов порадив Софії поїхати в свій маєток на Чернігівщині і записати місцеві колядки та щедрівки, «Послухай, як вони співають, це пряма мова землі». Тож
холодними зимовими вечорами Софія ходила Олешнею і записувала колядки та щедрівки. Так у неї входило українське слово. Свої записи показала «Саші Ангелу».
Вони одружилися у 1874 році в Петербурзі. Микола Лисенко подарував молодятам весільний подарунок — свою єдину рапсодію на пісню «Золоті ключі».
У 1917 році Софія Русова працює у відділі дошкільного виховання в уряді УНР, закликає розгортати мережу українських шкіл.
…Коли ж почався терор і знищення інтелігенції, не змогла жити в атмосфері шпигунства і страху, і емігрувала у Прагу. У 1923 році стала професором Українського педінституту імені М.Драгоманова у Празі. В еміграції багато і плідно працювала, і все ж єдине, про що шкодувала в житті, – що мусила стати емігранткою. Померла 1940 року в Празі, проживши довге, тяжке, але щасливе життя.
Ця видатна жінка, яка етнічно мала французько-шведський слід і спершу була абсолютно зросійщена, настільки закохалася в українське, що не могла це відпустити і віддалася українській культурі до кінця.
На полицях нашої бібліотеки знайдете книгу С. Русової «ВИБРАНІ ПЕДАГОГІЧНІ ТВОРИ». Київ. «Освіта». 1996 рік. Цитата з видання: «Народ, що не має своєї школи, попасає задніх. Ось через що сучасним гаслом усякого свідомого українця мусить бути завдання: рідна школа на Вкраїні».
Ще одна книга Софії Русової – «ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ». Видавництво «Просвіта» 1993 рік.
Є також цікаві розвідки про саму Софію Русову. Прочитати про славетну українку можна у книзі «ІСТОРІЯ ПЕДАГОГІКИ» М.В. Левківського. Київ 2006 рік. Також у книзі «ВИЗНАЧНЕ ЖІНОЦТВО УКРАЇНИ» О. Лугового. Київ. Видавництво художньої літератури «Дніпро», 1994 рік. У книзі Омеляна Вишневського «СУЧАСНЕ УКРАЇНСЬКЕ ВИХОВАННЯ. ПЕДАГОГІЧНІ НАРИСИ». Львів.1996 рік. Та в інших книгах.
Ласкаво запрошуємо приходити і знайомитися!
Прес-служба КЗ ЛОР ЛОНПБ