ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ТА ЮВІЛЕЇ

ПАМ’ЯТНІ ДАТИ ТА ЮВІЛЕЇ

17 ЛИСТОПАДА 2023 РОКУ ВИПОВНЮЄТЬСЯ 115 РОКІВ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ ГРИГОРІЯ КОЧУРА
Григорій Кочур (1908-1994) – майстер та служитель українського слова. «Слово» та «голос» мали у його творчості майже сакрального значення.
За словами українського літературознавця Івана Дзюби, Григорій Кочур був не тільки блискучим перекладачем поезії з десятків мов, але гуманітарієм-енциклопедистом, перекладознавцем, інтерпретатором явищ світової літератури. Цю думку Іван Дзюба висловив у передмові «Григорій Кочур. Покликання. Ерудиція. Труд», що вміщена в книзі: Кочур, Григорій. Література та переклад: Дослідження. Рецензії. Літературні портрети. Інтерв’ю / Упоряд. А. Кочур, М. Кочур; Передм. І. Дзюби, Р. Зорівчак. – К., 2008. – Т. 1. – С. 7. Дана книга знаходиться у фондах Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека.
«Виходець зі скромної селянської родини (але козацького роду), Григорій Кочур – силою свого таланту, міццю любові до Вітчизни – став символом духовної еліти нації. Його доробок – знакове явище в українській культурі, її вершинний злет, своєрідне її послання у ХХІ ст.». Так висловилася у вище названій книзі про Григорія Кочура колишня доктор філологічних наук, лауреат премії імені Григорія Кочура (2011) Роксолана Зорівчак (- С. 16).
Григорій Порфирович народився у невеличкому селі Феськівка тодішньої Менської волості в тій частині Чернігівщини, що межує з Бєларуссю. Батько навчив хлопчика читати й писати, і відтоді він не розлучався з книжкою.
За словами Роксолани Зорівчак, Григорій Кочур у ранньому віці добре опанував церковнослов’янську мову. Французьку мову вивчав в університеті, всі інші – самотужки.
Прагнення перекладати Г. Кочур відчував усе життя. Вмів у перекладі долати неперекладне, робити його доступним для свого читача, знав велику радість творчості.
Подружжя Кочурів було заарештоване радянською владою і звинувачене в «укрбуржнаці», засуджене на десять років таборів. Ув'язнення відбували в Заполяр'ї: Ірина Михайлівна – в Абезі, Григорій Порфирович – в Інті. Але й там, у страхітливих умовах ГУЛАГу, Г. Кочур крадькома працював над перекладами, залучав молодь до перекладацтва.
У час хрущовської відлиги подружжя Кочурів звільнили з таборів. 1962 року, повернувшись в Україну, вони оселилися в Ірпіні, де Григорій Порфирович нарешті знайшов затишок для праці.
В 1969 році побачила світ перша збірка перекладів Г. Кочура «Відлуння».
Григорій Кочур був дослідником і популяризатором творчості свого вчителя Миколи Зерова. Він намагався вирвати М. Зерова з непам’яті, усюди, де тільки було можливо, згадував його.
Григорій Кочур мав колосальну ерудицію. Був надзвичайно вимогливим до перекладачів художньої літератури. Він підкреслював: «… Перекладаєте історичний роман – не будьте профаном в питаннях історії, зокрема тої епохи, про яку йдеться у творі. Письменник пов'язаний з фольклором свого народу? Нехай це буде і для перекладача не несподіванкою. Перекладаєте з античних літератур? Не забувайте, що без знання міфології не варто й рипатись».
Текст підготувала Наталя Звольська, завідувач відділу науково-консультативної та методичної роботи ЛОНПБ

Пов'язані статті

Календар подій

Індексування за УДК

Індексування за УДК

Книга Вголос

Як нас знайти