У День Української Державности в Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека відбувалось чудове дійство - з ініціативи художнього керівника капели "Заграва" Ольги Куник проходив поетично-музичний захід !
Гостей та працівників книгозбірні привітала керівник бібліотеки Оксана Кумецька , наголосивши , що інноваційні бібліотеки - це майданчики для культурно- просвітницьких заходів та осередки творчості , що так затребувано зараз в громадах , що так символічно в день відзначення тисячолітньої історії України !
Ольга Куник , як працівник бібліотеки після об'єднання з Будинком Учителя , зазначила :
У квітковому переплетінні літніх квітів які об’єднуються між собою у багатобарвну симфонію слово і музика сплелися сьогодні у неповторному музично-поетичному вечорі при свічках, за участю львівської поетеси Галини Виноградської та Заслуженого діяча мистецтв України, композитора Мирона Дацка Цей вечір став справжнім святом для душі, створивши чарівну атмосферу, яка перенесла нас у минулі століття, коли мистецтво мало особливу силу і значення.
Аристократичний зал колишнього палацу Замойських, з його величною архітектурою і витонченими декораціями, наповнений духом шляхетності та аристократизму, знову ожив у мерехтінні свічок. Світло свічок, що м'яко відбивалося від старовинних люстр надавало простору особливого шарму і загадковості. Здавалося, що стіни палацу пам'ятають кожну мить з тих часів, коли тут проходили бали та світські зустрічі, і знову розповідають нам свої історії
Поезія Галини Виноградської, що звучала у цьому залі, ніби оживала в уяві слухачів. Кожне її слово було наповнене глибиною і змістом, кожен рядок вірша лився, як музика, зачіпаючи найтонші струни душі. Вірші розповідали про любов і втрати, про надії та мрії, про вічні людські почуття, що не змінюються з плином часу. Кожен вірш був, як окремий всесвіт, що розкривав перед нами свою красу і велич.
Музика, що супроводжувала поетичний виступ, створювала неповторний фон, підкреслюючи емоційність і красу кожного слова. Звуки вокального квартету «Собор», зливалися у гармонійний акорд, який резонував у серцях слухачів. Це був справжній діалог між словом і музикою, де кожен звук і кожне слово знаходили своє місце у цій чарівній симфонії. Лемківські народні пісні, що лунали у залі, ніби обіймали присутніх, наповнюючи їх теплом і світлом. Світ навколо здавався зупиненим і тільки музика та поезія наповнювали простір життям. Це був момент, коли час і простір злилися в єдине ціле, даруючи незабутні враження і емоції
